Про щастя
По березі річки погожими днями
Йшло щастя шукати людину.
Задумалось щастя ,і впало у яму,
Яку хтось копав і покинув.
І вибратись щастя із ями не може
Гукає,зове допомогу.
Аж чує раптом,що іде перехожий-
До щастя шукає дорогу.
Я визволю з ями тебе,що і з того?
Взамін що я можу узяти?
-Проси все ,що хочеш-немає такого,
-Щоби не могло я віддати.
На березі цьому – я хочу будинок,
А в ньому все затишно й гарно.
З᾽явилась будівля –він щастя покинув,
Чекати його було марно.
Тут другий іде – і за поміч, звичайно,
Також захотів щось узяти.
Дві торби із золотом взяв – і негайно
Він кинувся геть утікати.
Про щастя у ямі забули обоє,
Діставши усе, що бажали…
Хоч бачили очі –та серце не чуло,
Що цього для щастя замало.
Засмучене щастя, йому не збагнути,
Що сталось з людьми, не вгадає.
Всі хочуть в житті своє щастя здобути-
А щастя прийде –утікають…
Згори пролунало-»Агов, дай-но руку!
Вже годі у ямі сидіти!
Покинь цю в᾽язницю- підемо на луки,
І квітам ,і сонцю радіти!»
Яку нагороду за поміч бажаєш?
-Та що ти, не треба нічого!
Хіба що супутника зовсім не маєш-
Йдем міряти разом дорогу.
Пішли далі поруч.Нікому не вдасться,
Їх двох дотепер роз᾽єднати.
Бо того в житті супроводжує щастя-
Хто вміє його цінувати.