Як ми ся кохали у твоєму саду,
Якби не черешня, то не дав би-м ради.
Тебе до черешні, як святу, поставив,
Потім ся з тобою аж до ранку бавив.

Ми ся цілували вночі коло стайні.
Ой які ж то були в тебе губи файні!
Губи були файні, а цицьки файніші.
Якби вони були ще на номер більші!

Цьотка нас застала разом у дровітні,
Як ми ся кохали на дровах у квітні.
Так ми ся зробило з тобою солодко,
Що-м мав дочинєнє ще із твойов цьотков.

Нас ніхто не бачив, тільки ясні зорі,
Як ми ся кохали тай біля комори.
А з тої комори вискочила кітка,
А за нею котик - взяв би його дідько!

Ой стодоло рідна, ти то не забула,
Як нас виручала, коли зимно було.
У стодолі тепло, там - солома, сіно,
Та тепліші ноги вище від коліна.

В гаражі - машина, а ми - на капоті.
Поможи нам, Боже, у нашій роботі.
Хіба ж то робота, коли то кохання -
Те, що на вечерю, те і на снідання.

На постелі в хаті могли ся кохати,
Але ся стидали, що почує мати.
Як почує мати, а побачить тато -
Скажуть, щоб женитись, а тоді кохатись.

Коло твої хати вже немає місця,
Де б ми не кохались на твоїм обійстю.
Знає кожен кущик, кожна деревина,
І всі трави знають, який я мужчина.

Ми ся не кохали тільки ще на плоті,
Бо на тому плоті є багато дротів.
Ми хіба на стелі ні разу не спали,
Бо ми ся бояли, щоб звідти не впали.