Ви не повірите нам друзі,
Усім той самий сон наснився.
Де ми – дорослі, не школярки
Де мрія кожної здійснилась.
Професор Люда – викладач відмінний,
І журналіст газети наша Інна,
Працює в школі вчителем Христина,
В салоні моди – перукар Ірина,
Яскрава зірка – то Мар’яна,
А у лікарні – лікар Андріана.

Ось чути сміх і чути гамін,
Юрба дітей біжить за нами,
Це не ляльки – це наші діти,
А ми дорослі – їхні мами.
Смачний обід готує мама Люда,
Синочок в мами Інни скоро буде,
На фортеп’яно грати вчить Христина,
Гуляє з дітьми в скверику Ірина,
На збори в школу поспіша Мар’яна,
Пече тістечка мама Андріана.

Ось ми старенькі в окулярах,
Плетем шкарпетки, внуків нянчим.
Смачні печемо пиріжечки,
І любим поратись на дачі.
Бабуся Люда сто рецептів знає,
Квітник найкращий бабця Інна має,
Читає новий детектив Христина,
І робить внучці зачіску Ірина,
Вчить новий віршик з внуками Мар’яна,
І вишиває бабці Андріана.

З тих пір як диво-сон скінчився
Не поспішаєм підростати.
Стрибає дощик по калюжам,
Улюблених ляльок гойдаєм.
У школі Люда вчиться на відмінно,
На Барбі одяг шиє наша Інна,
В резинки бавиться мала Христина,
Плете браслети з бісеру Ірина,
Додому мчить на роликах Мар’яна,
Уз цуценям гуляє Андріана.