Заграй ми, цигане старий,якої я гадаю;
Грошей ти дам, вина ти дам і всього, що лиш маю.
Грошей ти дам, вина ти дам і всього, що лиш маю.
Бо лютий біль отут горить і груди розпирає,
І бідне серце так болить,що гине, умирає.
І бідне серце так болить,що гине, умирає.
Заграй ту пісню чарівну,що то колись співала
Старая ненька, як мене в колисці колисала.
Старая ненька, як мене в колисці колисала.
Хай нагада вона мені літа ті молодії,
Прекрасні дні веселості і всі мої надії.
Прекрасні дні веселості і всі мої надії.
Хай нагада минуле все,хай ще хоч раз заплачу,
Бо сліз немає, відколи я доленьки не бачу.
Бо сліз немає, відколи я доленьки не бачу.
Заграй, старий! Як потечуть дві сльози по,личеньку,
То легше стане на душі і легше на серденьку.
То легше стане на душі і легше на серденьку.

Слова та музика І. Воробкевича (народний варіант). Записав В. Зілінський у с. Гадинківці, Пробіжнянського( тепер Чортківському) р-ну, Тернопільської обл., 1945. Мелодію розшифрував Л. Ященко.

варіант Дмитра Гнатюка
Заграй ми, цигане старий, такої, як бажаю,
Грошей ти дам, вина ти дам, і всього, що лиш маю.(2)
Бо лютий біль отут горить і груди розпирає,
І бідне серце так болить, що гине — умирає.(2)
Заграй, старий, отую піснь, що то колись співала
Старенька ненька, як мене в колисці колисала.(2)
Чаруй мені минувші дні, літа ті молодії.
Прегарні золотаві сни, той рай і ті надії.(2)
Провадь мене ти звуком тим в садочок, де я грався,
Чаруй і друзів всіх моїх, що ними я пишався.(2)
Чаруй мені дівчину ту, що мною гордувала,
Збуди ти всіх, що вже земля навіки повкривала.(2)
Збуди, чаруй минуле все; най ще хоч раз заплачу,
Бо сліз немає, відколи доленьки не бачу.(2)
Заграй старий! Як потечуть дві сльози по личеньку,
То легше стане на душі і легше на серденьку.(2)