На лезі бритви
муз. Ю.Футуйма, сл. І. Чонка
І
Ніколи не поїсть мене іржа,
Живу щодня немов на лезі бритви.
Родився я на лезі гострого ножа,
Життя моє – на лезі бритви.

Де прірва – на скаку спиню коня,
Де гори, можу небо прихилити.
Де троє на одного, з ним і я,
Життя моє на лезі бритви!

ІІ
Не терплю зверхність у стосунках-почуттях,
Перед простими можу голову схилити.
В роботі бачу щастя не в грошах.
Життя моє на лезі бритви
Ненавиджу сексот і стікачів
Пихатих, підлих, товстосумів ситих.
А з другом вірним горе б розділив,
Життя моє на лезі бритви!

ІІІ
Не топлю горе у іскристому вині,
У ньому лише істину знаходжу.
Не бачу щастя у багатстві-суєті,
Тому в житті по лезу бритви ходжу!
Нема таланту – є нездійснена мета,
Нема страху – є для всевишнього молитва!
Нема фортуни, якщо віра не свята,
Нема життя, якщо не йдеш по лезу бритви!