Кава з краплями дощу
Так мало стало світла
Він забрав своє своє тепло
Де сховатися від вітру
Улюлене пальто
І спогади про літо
Цієї осені вона
Вже не чекає квіти

Кава з краплями дощу
Так мало стало світла
Він забрав своє своє тепло
Де сховатися від вітру
Улюлене пальто
І спогади про літо
Цієї осені вона
Вже не чекає квіти

Їй не потрібні всього світу серця
Повернути б літо,
Де клялися до кінця
Його тепло
Розвіялось як дим
Так Хоче подзвонити,
Та номер став чужим

Знову самотня квартира
Скільки вже сліз ти пролила
Все що казав не забудеш
Та вже його не простиш
Краплі дощу на екрані
У не прочитаних знай
Все що він міг написати
Прощай!!

Кава з краплями дощу
Так мало стало світла
Він забрав своє своє тепло
Де сховатися від вітру
Улюлене пальто
І спогади про літо
Цієї осені вона
Вже не чекає квіти

Сльози капають
Сумні твої очі
Все і всім про нього
Та безссоні ночі
Всі фото видалиш він стане не цікавим
І не такою вже
Була гіркою кава

Та уночі прийде у сон
Знайомий голос
Один на двох перон:
«Привіт, кохана!
Як ти без мене там ?
Я буду поряд, тебе нікому не віддам»

Кава з краплями дощу
Так мало стало світла
Він забрав своє своє тепло
Де сховатися від вітру
Улюлене пальто
І спогади про літо
Цієї осені вона
Вже не чекає квіти